взял тут РЕПКА автор ДОХТУР ЛІВСІ
- А такая! - Гордо об'яснив Вася. - Во-первих, Крим - наш, а во вторих - оні там усє фашісти. В Донєцкє, вон, ополчєнци заряжают "Гради" букєтамі роз і записками з просьбами не стрєлять, а укри в отвєт хєрачать по ним боєвими. І шо інтєрєсно, размєщають, гади, огнєві точки посрєді ополчєнчєскіх лагєрєй, шоб мірниє житєлі думали, будто ето стрєляють наші.
- Васілій, вєдро вже воня в корідор, - пожалувалася Машка. - Йди винеси, хохли нікуди не дєнутся.
- І вообщє, какоє вєдро? - Не поняв Вася. - Ми в Москвє живьом, у нас всє удобства і каналізація.
- Какіє удобства, козьол? - Розсердилась Машка. - Ти же сам на виходних набухався і накидав зажжонних пєтард в унітаз. А смить за собой забув.
- Зато какой був еффєктний взрив! - Похвастався Вася. - І потом, труба же осталась, нужно всьо аккуратно дєлать прямо в трубу.
- Вот і дєлай в свою трубу, а я, как і всє нормальниє люді, буду в відро, - обідилась Машка. - А ше лучше, оторви свою жопу от стула і купи новий унітаз.
- Какой єщо унітаз? - Укорив Вася. - Ти цени відала? В курсє, по чьом сєйчас доллар? А нєфть почьом, інтєрєсуєшся?
- Васілій, гдє ти, а гдє нєфть? - замітила Машка. - Тє, хто сидить на нєфті, імєют в особняках нєсколько туалєтов. І пока оні в одному сидять з планшетом і занімаються гєополітікой, їхні жони в другой можуть сбєгать нормально. Нахрєна ти, кстаті, купляв планшет, єслі дєнєг нєт даже на унітаз?
- Проізводствєнна нєобходімость, - буркнув Вася. - Помєчаю на Яндекс.картах стіхійниє мусоркі на своєй тєрріторії, шоб навігатор людей в них нє заводіл.
- Навігатор пока только одного ідіота завьол в стіхійную мусорку, який послє работи нажрався і планшетом собутильнікам хвастався, - хіхікнула Машка.
- На мойом мєстє мог би буть каждий, - пожалівся Вася, тицяя в монітор. - А погляді вот, хохлушка какая-то спрашіваєт, нахрєн мнє здався Крим.
- Я тоже об етом спрашую, - сказала Машка. - Вот унітаз очєнь нужен, і стіральна машинка тоже. Да і сушилка посуди не помєшала би.
- Дура, - разочарованно вздохнув Вася. - Вот поднімусь на клінінговом бізнесє, прикуплю сєбє домік у моря рядишком с дачєй Путіна і уєду туда жить. А прікінь, виходіт утром Путін со стєрхамі полєтать, а я єму чєрєз забор: "Прівєт, сосєд!" А он мнє: "Прівєт, как дєла? Хохли не ущємляют?" А я в отвєт: "Какіє хохли, Владімір Владіміровіч? Крим же наш!" А он так хітро подмігіваєт, расправляєт свої крилья…
- Васілій, єщо раз заікньошся про клінінговий бізнес - і я тєбє бошку снєсу, - прєдупрєдила Машка. - Хватить того, шо я на етот брєд повелась. І сижу тєпєрь на сьомому мєсяце без дєнєг, стіралки і унітаза. А у нєго, козла, вєчно гєополітіка…
- Машка, слихала про імпортозамєщєніє? - Поінтєрєсувався Вася. - Стіралку і унітаз буржуї придумали, шоб лишить нас духовних скрєп. Он прадєди ходили в кусти, стірали в Москва-рєкє і билі прі етом счастліви. І ти заканчівай нить.
- Давай ше пєщєрних людей пріпомнім і развєдьом костьор посрєді кухні, шоб за газ не платить, - прєдложила Машка.
- Кстаті, ідєя, - замітив Вася. - Газ - ето наше національне оружіє, нужно єго бєрєчь. Бо єслі закончиться - кому ми потом будєм нахрєн нужни?
- Боже, шо за дибіл? Лучше буду сама рібьонка ростить, чєм з придурком і алкоголіком з московской пропіской, - сердито возмущалась Машка, собирая потіхоньку вєщі. - Не стоїть ця лядська прописка всєх етіх мук…
- Ну і вали, - великодушно разрєшив Вася. - Скоро ваш родной Мухосранськ ощутіт послєдствія санкцій, і прібєжиш обратно, як мілєнька. Бо Москва - це єдінствєнний город, благосостояніє которого будуть бєрєчь любой ценой.
- А кстаті, чєго ето я должна уходіть? - Задумалась Машка. - Рібьонок же твой? Твой. І любой басманний суд, єслі шо, будєт на моєй сторонє. Собирай манатки і нахрєн вали отсюда, гєополітік хрєнов. І шоб без унітаза не возвращався!
- Е, я не поняв? - Попитався наїхать Вася, вскакуя на ноги. - Ми только сєм мєсяцев вмєстє, а вона вже права качає! Оборзєла, ліміта понаєхавшая?
Вася схватив мєтлу і угрожающє замахнувся.
- В суд она захотєла! Я ету западну дурь бистро виб'ю. А ну, уважай нємєдлєнно мужа і принеси шото пожрать!
- Но Васілєнька, я же бєрємєнная. Тяжело мнє без унітаза, - злякано расплакалась Машка. - Ти би винєс відьорко, а? А я пока вмєсто тєбя хохлам об'ясню, шо Крим - наш, і це откриває широкіє пєрспєктіви для твоєй клінінговой компанії.
- Ладно, чєго уж там, - змилостивився Вася. - С хохламі сам розберусь. Неси рабочу одєжду, пойду, посмотрю, може хто какой унітаз на стіхійную свалку вибросіл. Іногда попадаються нєплохіє моделі, ми ними потом на ринкє барижим.
Вася одєл жилєт, взяв мєтлу і цьомнув сожитєльніцу на прощаніє:
- Буду поздно і, возможно, нє трєзв.
- Васілєнька, ти только вєдьорко обратно домой занєсі і йди, куда тєбє надо, - взмолилася Машка, нєжно гладя Васю по спінє.
- Посмотрім, - важно отвєтіл Вася і наставітєльно проізньос:
- Но ти всьо ж постарайся освоїть в трубу, бо мало лі шо.
Вася вийшов з квартіри і надьожно запєр за собой двєрь...
"Владимир Путин предотвратил третью мировую войну" - нєізвєстний росіянін в ФБ
- І вообщє, всє хохли - козли. А Крим - по любому наш! - гордо настучав по клавішам дворнік Вася і побєдно нажав "отправіть".
- Васілій, пойди винеси відро з туалєта на клумбу под окна Савєльєвим! - Потрєбувала сожитєльніца Машка.
- Я занят, у мене гєополітіка, - огризнувся Вася, потєшаясь з возмущонних отвєтов на своє заявлєніє, які вискакували в лєнтє один за другим.
- Васілій, ти дворнік, - напомнила Машка. - Какая нахрєн гєополітіка?
- Васілій, пойди винеси відро з туалєта на клумбу под окна Савєльєвим! - Потрєбувала сожитєльніца Машка.
- Я занят, у мене гєополітіка, - огризнувся Вася, потєшаясь з возмущонних отвєтов на своє заявлєніє, які вискакували в лєнтє один за другим.
- Васілій, ти дворнік, - напомнила Машка. - Какая нахрєн гєополітіка?
- А такая! - Гордо об'яснив Вася. - Во-первих, Крим - наш, а во вторих - оні там усє фашісти. В Донєцкє, вон, ополчєнци заряжают "Гради" букєтамі роз і записками з просьбами не стрєлять, а укри в отвєт хєрачать по ним боєвими. І шо інтєрєсно, размєщають, гади, огнєві точки посрєді ополчєнчєскіх лагєрєй, шоб мірниє житєлі думали, будто ето стрєляють наші.
- Васілій, вєдро вже воня в корідор, - пожалувалася Машка. - Йди винеси, хохли нікуди не дєнутся.
- І вообщє, какоє вєдро? - Не поняв Вася. - Ми в Москвє живьом, у нас всє удобства і каналізація.
- Какіє удобства, козьол? - Розсердилась Машка. - Ти же сам на виходних набухався і накидав зажжонних пєтард в унітаз. А смить за собой забув.
- Зато какой був еффєктний взрив! - Похвастався Вася. - І потом, труба же осталась, нужно всьо аккуратно дєлать прямо в трубу.
- Вот і дєлай в свою трубу, а я, как і всє нормальниє люді, буду в відро, - обідилась Машка. - А ше лучше, оторви свою жопу от стула і купи новий унітаз.
- Какой єщо унітаз? - Укорив Вася. - Ти цени відала? В курсє, по чьом сєйчас доллар? А нєфть почьом, інтєрєсуєшся?
- Васілій, гдє ти, а гдє нєфть? - замітила Машка. - Тє, хто сидить на нєфті, імєют в особняках нєсколько туалєтов. І пока оні в одному сидять з планшетом і занімаються гєополітікой, їхні жони в другой можуть сбєгать нормально. Нахрєна ти, кстаті, купляв планшет, єслі дєнєг нєт даже на унітаз?
- Проізводствєнна нєобходімость, - буркнув Вася. - Помєчаю на Яндекс.картах стіхійниє мусоркі на своєй тєрріторії, шоб навігатор людей в них нє заводіл.
- Навігатор пока только одного ідіота завьол в стіхійную мусорку, який послє работи нажрався і планшетом собутильнікам хвастався, - хіхікнула Машка.
- На мойом мєстє мог би буть каждий, - пожалівся Вася, тицяя в монітор. - А погляді вот, хохлушка какая-то спрашіваєт, нахрєн мнє здався Крим.
- Я тоже об етом спрашую, - сказала Машка. - Вот унітаз очєнь нужен, і стіральна машинка тоже. Да і сушилка посуди не помєшала би.
- Дура, - разочарованно вздохнув Вася. - Вот поднімусь на клінінговом бізнесє, прикуплю сєбє домік у моря рядишком с дачєй Путіна і уєду туда жить. А прікінь, виходіт утром Путін со стєрхамі полєтать, а я єму чєрєз забор: "Прівєт, сосєд!" А он мнє: "Прівєт, как дєла? Хохли не ущємляют?" А я в отвєт: "Какіє хохли, Владімір Владіміровіч? Крим же наш!" А он так хітро подмігіваєт, расправляєт свої крилья…
- Васілій, єщо раз заікньошся про клінінговий бізнес - і я тєбє бошку снєсу, - прєдупрєдила Машка. - Хватить того, шо я на етот брєд повелась. І сижу тєпєрь на сьомому мєсяце без дєнєг, стіралки і унітаза. А у нєго, козла, вєчно гєополітіка…
- Машка, слихала про імпортозамєщєніє? - Поінтєрєсувався Вася. - Стіралку і унітаз буржуї придумали, шоб лишить нас духовних скрєп. Он прадєди ходили в кусти, стірали в Москва-рєкє і билі прі етом счастліви. І ти заканчівай нить.
- Давай ше пєщєрних людей пріпомнім і развєдьом костьор посрєді кухні, шоб за газ не платить, - прєдложила Машка.
- Кстаті, ідєя, - замітив Вася. - Газ - ето наше національне оружіє, нужно єго бєрєчь. Бо єслі закончиться - кому ми потом будєм нахрєн нужни?
- Боже, шо за дибіл? Лучше буду сама рібьонка ростить, чєм з придурком і алкоголіком з московской пропіской, - сердито возмущалась Машка, собирая потіхоньку вєщі. - Не стоїть ця лядська прописка всєх етіх мук…
- Ну і вали, - великодушно разрєшив Вася. - Скоро ваш родной Мухосранськ ощутіт послєдствія санкцій, і прібєжиш обратно, як мілєнька. Бо Москва - це єдінствєнний город, благосостояніє которого будуть бєрєчь любой ценой.
- А кстаті, чєго ето я должна уходіть? - Задумалась Машка. - Рібьонок же твой? Твой. І любой басманний суд, єслі шо, будєт на моєй сторонє. Собирай манатки і нахрєн вали отсюда, гєополітік хрєнов. І шоб без унітаза не возвращався!
- Е, я не поняв? - Попитався наїхать Вася, вскакуя на ноги. - Ми только сєм мєсяцев вмєстє, а вона вже права качає! Оборзєла, ліміта понаєхавшая?
Вася схватив мєтлу і угрожающє замахнувся.
- В суд она захотєла! Я ету западну дурь бистро виб'ю. А ну, уважай нємєдлєнно мужа і принеси шото пожрать!
- Но Васілєнька, я же бєрємєнная. Тяжело мнє без унітаза, - злякано расплакалась Машка. - Ти би винєс відьорко, а? А я пока вмєсто тєбя хохлам об'ясню, шо Крим - наш, і це откриває широкіє пєрспєктіви для твоєй клінінговой компанії.
- Ладно, чєго уж там, - змилостивився Вася. - С хохламі сам розберусь. Неси рабочу одєжду, пойду, посмотрю, може хто какой унітаз на стіхійную свалку вибросіл. Іногда попадаються нєплохіє моделі, ми ними потом на ринкє барижим.
Вася одєл жилєт, взяв мєтлу і цьомнув сожитєльніцу на прощаніє:
- Буду поздно і, возможно, нє трєзв.
- Васілєнька, ти только вєдьорко обратно домой занєсі і йди, куда тєбє надо, - взмолилася Машка, нєжно гладя Васю по спінє.
- Посмотрім, - важно отвєтіл Вася і наставітєльно проізньос:
- Но ти всьо ж постарайся освоїть в трубу, бо мало лі шо.
Вася вийшов з квартіри і надьожно запєр за собой двєрь...
